Сьогодні не можна знайти жодної сфери людської діяльності, не пов'язаної з фізичною культурою, оскільки фізична культура і спорт – загальновизнані матеріальні і духовні цінності суспільства в цілому і кожної людини окремо.

Не випадково усі останні роки все частіше говориться про фізичну культуру не лише як про самостійний соціальний феномен, але і як про стійку якість особистості. Історично фізична культура складалася передусім під впливом практичних потреб суспільства в повноцінній фізичній підготовці підростаючого покоління і дорослого населення до праці. В той же час у міру становлення систем освіти і виховання фізична культура ставала базовим чинником формування рухових умінь і навичок.

Нововведення, або інновації, характерні для будь-якої професійної діяльності людини і тому природно стають предметом вивчення, аналізу і впровадження.

Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих вчителів і цілих колективів. Цей процес не може бути стихійним, він потребує управління.

 

Поняття інноваційної діяльності в педагогіці

​

Поняття «інновація» з'явилося порівняно недавно і тепер уже міцно увійшло до педагогічного ужитку.

Тільки останнім часом з'явилося декілька визначень, близьких за сенсом, але що відрізняються своїми «відтінками»:

· процес поліпшення шляхом внесення яких-небудь нововведень;

· акт вступу чого-небудь нового: щось знову введене;

· нова ідея, метод або пристрій;

· успішне використання нових ідей;

· зміна, яка створює нові аспекти в діяльності;

· творча ідея, яка була здійснена;

· нововведення, перетворення в економічній, технічній, соціальній, педагогічній та інших галузях, пов'язане з новими ідеями, винаходами, відкриттями.

Синонімами поняття «інновація» являються слова «нововведення», «відкриття», «винахід». І хоча вони відрізняються за сенсом, у будь-якому випадку, усі ці поняття пов'язані з результатом – творчої діяльності, креативністю. В той же час, на думку фахівців, якщо креативність має на увазі висунення нових ідей, то відмітною ознакою інновації є втілення її на практиці.

Головна відмінність слова «інновація» від інших понять в тому, що вона дозволяє створити додаткову цінність, пов'язана з впровадженням. У рамках цього підходу інновація не є інновацією до того моменту, поки вона успішно не впроваджена і не дала результат.

Інновація може відноситися як до радикальних, так і поступових змін в процесах, «продуктах» праці, стратегії організації діяльності (інноваційна діяльність).

Таким чином, інновації розглядаються з різних точок зору – в «зв'язці» з технологіями, економічним розвитком, політичними питаннями, змінами в педагогічному процесі тощо. Відповідно, в науковій літературі існує різноманіття підходів до цієї теми.

Проте, можна виділити і щось загальне: інновація зазвичай розуміється як впровадження чого-небудь нового і однозначно корисного, результативного (наприклад, вступ нових механізмів, методик, техніки,  продуктів, послуг).

Інновації пов'язані з духовними потребами людини, соціальними і політичними перетвореннями, новими явищами громадського життя.

Їх поява свідчить про зростаючу потребу суспільства в новій якості життя, новій якості освіти.

До інноваційних процесів відносяться усі пов'язані з передовим досвідом, численні організаційні перетворення у сфері народної освіти, досягнення наукової думки і їх впровадження в практику. Навчально-виховний процес, що займає центральне місце в педагогіці, можна розглядати як інноваційний, оскільки його мета полягає в передачі тим, що вчиться, нових для них знань, формуванні нових властивостей особистості. Якби ми мали в розпорядженні ефективні методи вивчення і оцінки інноваційних процесів, то це дозволило б їх регулювати, посилювати практичну користь і підвищувати цілеспрямованість.

 

Інновації в системі оцінки учнів

 

Сьогодні у фізичній культурі в основному викладачі пропонують упровадження нового принципу оцінки діяльності учнів. Для теоретичних і технологічних інноваційних перетворень у фізичному вихованні значну роль грає моніторинг якості фізкультурної освіти. В процесі моніторингу аналізу були схильні наступні показники:

· рівень знань, умінь і навичок;

· відношення до здоров'я і фізичної культури особистості.

Інноваційною є система оцінки якості фізкультурної освіти. Для досягнення повної успішності, відвідуваності та підвищення активності на уроках фізичної культури використовується рейтингова (бальна) система оцінювання. Її суть зводиться до наступного: навчання за певний період (за місяць, за семестр, навчальний рік) набирає в сукупності певна кількість балів, відповідна тій або іншій оцінці його діяльності. Такий підхід в оцінюванні дійсно дозволяє грати оцінці стимулюючу роль, адекватно засвоювати вимоги, що пред'являються до учнів. На підставі розроблених критеріїв учні самі можуть об'єктивно оцінювати свої досягнення. Навчити учнів самооцінці та взаємнооцінці – важлива умова їх підготовки. Як основний критерій підсумкової оцінки успішності з дисципліни обрана відвідуваність занять, орієнтованих, передусім, на індивідуальні темпи розвитку рухових здібностей, а не на виконання усереднених навчальних нормативів. Також успішність з дисциплінивизначається і повнотою отриманих теоретичних знань, працездатністю на уроці, участю в спортивному житті.

 

Інновації на уроках фізичної культури

​

На уроках учні мають бути мотивовані на позитивний результат і доброзичливе відношення один до одного. Такий ефект може бути досягнутий лише при комплексному використанні усього арсеналу методів і засобів навчання, найбільш результативними з яких є – метод імітації, метод проектів, ігровий, метод регламентованої вправи, методи аналізу, порівняння, метод змагання.

На заняттях із старшими класами особливе місце відводиться силовій і загальній фізичній підготовці, яка полягає в підвищенні фізичних можливостей людського організму. Це означає, що в юнацькому організмі під впливом постійного збільшення навантаження відбувається процес пристосовності, тобто настрою усіх функціональних систем організму на роботу в максимальному режимі. Урок побудований так, щоб при високій щільності він був емоційно насичений і містив елементи гри. Учні отримують таке фізичне навантаження, яке вони здатні витримати без збитку для здоров'я. Такий результат досягається в результаті використання усього арсеналу методів: методу максимальних зусиль, методу динамічних зусиль, «ударного» методу. У кінці уроку учні отримують домашнє завдання на освоєння техніки рухів, розвиток рухових якостей, контроль за його виконанням здійснюється у кінці вивчення теми (чверті, семестру). На уроках учні вчаться правильному, в повному розумінні «культурному» виконанню рухів, що впливає не лише на власний фізичний, але і особовий розвиток учня.

На уроках застосовується спосіб кругового тренування, в основі якого лежать три методи:

Безперервно-потоковий, який полягає у виконанні завдань одного за іншим, з невеликим інтервалом часу. Цей метод сприяє комплексному розвитку рухових якостей.

Потоково-інтервальний базується на короткостроковому (20-40 с) виконанні простих за технікою вправ з мінімальним відпочинком, що сприяє розвитку загальної силової витривалості.

Інтенсивно-інтервальний використовується із зростанням рівня фізичної підготовленості.

Доцільно впроваджувати в навчальний процес комплекс загальної фізичної підготовки способом кругового тренування. На заняттях фізичною культурою учніпридбавають не лише технічні навички, але і навички організатора. З цією метою рекомендується учням самостійно готувати огляд спортивних новин за тиждень в місті, країні, світі та випускати інформаційний бюлетень «Новини спорту», розробляти комплекси загальних розвиваючих вправ для розминки, вибудовувати індивідуальну траєкторію навчання.

У учнів виховуються ті якості, які характеризують їх відношення до справи: цілеспрямованість, працьовитість, сумлінність, наполегливість, самостійність, винахідливість. Також розвиваються і обов'язкові специфічні вольові якості: рішучість і сміливість, витримка і самовладання, наполегливість і завзятість, які потрібні їм в майбутній трудовій діяльності і сприяють кар'єрному зростанню.

На уроках і позаурочній діяльності необхідно забезпечувати умови для поступового переходу від колективно-розподільних форм навчальної діяльності до її індивідуальних форм, що спираються на самостійну роботу учнів і перехід до саморегуляції та самокоррекції. З цією метою фахівцями рекомендовано застосовувати технологію «Портфоліо», яку адаптовано до дисципліни, що викладається.